Ukraine Heritage Aid — міжнародна колаборація заради порятунку синагоги в Новоселиці

У часи війни руйнування культурної спадщини ніколи не буває випадковим. Воно б'є в саме серце ідентичності, стираючи історії та символи, що пов'язують людей із їхньою землею. Як в Україні, так і в будь-якому іншому куточку світу, історичні пам’ятки потерпають від руйнівного впливу триваючих конфліктів. Водночас усе більше ініціатив звертаються до цифрових інструментів, прагнучи захистити те, що залишилося.

Використовуючи мережу контактів Центру допомоги мистецтву України (UAAC), спільний пілотний проєкт навколо робочої групи HerJUk (Єврейська архітектурна спадщина в Україні) поставив собі за мету дослідити, як 3D-технології, історія мистецтва та реставрація пам’яток можуть об’єднатися для збереження крихкої частини єврейської спадщини країни. Те, що починалося як технічний експеримент, переросло в історію солідарності — історію про студентів, дослідників та професіоналів, які працюють пліч-о-пліч, аби культурне полотно України вистояло, навіть коли її будівлі перебувають під загрозою.

Цей партнерський проєкт народився з гострого питання: як нам зберегти культурну спадщину та знання про неї, якщо вони можуть не пережити війну?

Іл. 1: Колишня синагога в Новоселиці, Чернівецька область (Каталог буковинських синагог, 2016, с. 43).

Історичні будівлі, такі як колишня синагога в Новоселиці — скромний, але вишукано оздоблений молитовний дім, зведений у 1919 році, — є рідкісними свідками колись вируючого єврейського життя Буковини. З часом багато таких об’єктів у Центрально-Східній Європі занепали, а події останніх років лише поглибили небезпеку.

Усвідомлюючи це, у 2023 році було створено робочу групу HerJUk, яка розпочала серію онлайн-зустрічей із ключовими партнерами з німецької та української наукових спільнот. Разом вони прагнули задокументувати та цифровізувати загрожену спадщину в рамках дедалі більшого руху за «екстрене» цифрове збереження (first-response digital preservation).

Візія проєкту була водночас простою та амбітною: створити детальний цифровий двійник Новоселицької синагоги за допомогою 3D-лазерного сканування та інформаційного моделювання історичних будівель (HBIM). Цей цифровий двійник мав не лише зберегти знання про архітектуру та оздоблення будівлі, а й закласти підґрунтя для майбутніх досліджень, освіти та, зрештою, можливої реставрації у майбутньому.

Іл. 2: Дані хмари точок, згенеровані SKEIRON (AI MAINZ, Й. Гайдос, 2024).

Процес спільної роботи був настільки ж міжнародним, наскільки й міждисциплінарним. Безпосередньо на місці в Україні львівська компанія SKEIRON, яка спеціалізується на цифровому збереженні національної спадщини, у 2024 році провела комплексне 3D-лазерне сканування синагоги. Їхня команда зафіксувала кожну деталь занедбаної будівлі — від фактури зовнішньої цегляної кладки до делікатних залишків крихких стельових розписів у головній молитовній залі.

Іл. 3: Студенти Майнцького університету прикладних наук працюють над моделлю HBIM (AI MAINZ, Я. Луттерот, 2025).

Щойно сирі дані хмари точок були зібрані, вони надійшли до Майнца, де стали основою для практичного університетського семінару в літньому семестрі 2025 року. Під керівництвом команди інституту AI MAINZ студенти працювали над перетворенням мільйонів точок даних на функціональну 3D-модель за допомогою методів HBIM.

Процес моделювання включав сегментацію та класифікацію основних архітектурних компонентів. Особливу увагу приділили головній молитовній залі, чиї заново відкриті у 2009 році стельові розписи є емоційним ядром пам'ятки. Інтегрувавши текстури та дані про поверхні, студенти змогли відтворити живу атмосферу інтер'єру синагоги.

Протягом усього проєкту експерти з HerJUk ділилися своїми знаннями безпосередньо під час презентацій студентських робіт. У результаті з’явився не просто технічний продукт — це був досвід спільного навчання, який об’єднав кордони, покоління та наукові дисципліни.

До осені 2025 року команда створила повністю функціональну 3D-модель синагоги в її поточному стані. Цифровий двійник забезпечує не лише геометричну реконструкцію, а й містить вбудовані шари даних, які можна використовувати для доповнення геометрії історичними відомостями.

Іл. 4: 3D-візуалізація молитовної зали синагоги із зображенням стельових розписів (AI MAINZ, Д. Максимчук, 2025).

Цей прототип демонструє, як технологію HBIM можна адаптувати для екстреної документації культурної спадщини, роблячи складну архітектурну інформацію структурованою та довговічною. Не менш важливо й те, що модель слугує навчальним ресурсом для студентів: вони здобувають практичний досвід роботи з цифровими методами, водночас роблячи реальний внесок у збереження пам'яток.

Проєкт зміг піти навіть на крок далі. Завдяки знанням та аналітиці українських експертів з історії буковинського єврейства, цифровий двійник став базою для створення гіпотетичної реконструкції історичного вигляду будівлі — до того, як вона зазнала значних перебудов за радянських часів.

Крім того, візуалізації обох версій будуть представлені в рамках майбутньої виставки «Мальовані молитви: забуті настінні розписи в синагогах української Буковини», яка відкриється в Кельнському університеті в листопаді 2025 року. Рендери, документація процесу та візуалізації проведуть відвідувачів через увесь шлях цифрової реконструкції, який подолав проєкт.

Окрім безпосередніх результатів, пілотний проєкт Ukraine Heritage Aid – the Synagogue in Novoselytsia підкреслює нову модель культурного співробітництва в часи криз.

У цій мережі інституції з різних країн та галузей діляться досвідом, технологіями та турботою. Для українських партнерів проєкт приносить міжнародну увагу; для студентів та дослідників у Німеччині — це шанс безпосередньо долучитися до живого процесу порятунку культурної спадщини, яка перебуває під загрозою.

Цей обмін втілює те, до чого все більше прагне цифрова гуманітаристика у сфері культурної спадщини: бути колаборативною, етичною та орієнтованою на людину. Поєднуючи локальні знання з передовими цифровими інструментами, проєкт перетворює збереження пам’яток на акт солідарності — відповідь не лише на руйнування, а й на саму загрозу втрати пам’яті.

Щобільше, ініціатива допомагає розробляти спільні стандарти та робочі процеси для екстреної документації, вирішуючи ширші виклики, такі як сумісність даних та довготривале архівування. Тим самим вона робить свій внесок у загальноєвропейську дискусію про те, як університети та культурні інституції можуть оперативно реагувати на загрози спадщині в зонах конфліктів.

Коли наприкінці 2025 року в Кельні відкриється виставка, цифрова синагога з Новоселиці постане не просто як модель будівлі, а як модель людської співпраці. Вона показує, що стає можливим, коли перетинаються експертність, допитливість і співчуття.

Дивлячись у майбутнє, партнери проєкту сподіваються масштабувати свою співпрацю на інші об’єкти по всій Україні, вдосконалюючи методи та поглиблюючи зв’язки. У довгостроковій перспективі пілотний проєкт у Новоселиці може стати частиною більшого цифрового архіву загроженої єврейської спадщини у Східній Європі — живим літописом місць, чиї історії заслуговують на те, щоб бути розказаними знову і знову.

Навіть коли фізичні стіни нашої спадщини опиняються під загрозою, цифрова пам'ять нагадує нам, що історія здатна вистояти — піксель за пікселем.

Особлива подяка за внесок та підтримку: