Аккерманська фортеця

Аккерманська фортеця, або Білгород-Дністровська фортеця, є найбільшою фортифікаційною пам'яткою України, зведеною у XIII–XV століттях на місці руїн античного поліса Тіра. Розташована на скелястому узбережжі Дністровського лиману, вона має периметр стін 2,5 км і загальну площу понад 9 га, з товщиною мурів до 5 м і висотою до 15 м, що забезпечувало їй високу обороноздатність. Будівництво фортеці, розпочате імовірно генуезцями (які називали її Монкастро), було значно розширене та укріплене за часів Молдавського князівства господарем Штефаном чел Маре у XV столітті. Комплекс фортеці поділений на чотири основні двори: Цитадель (найукріпленіша частина з чотирма баштами — Придвірною, Комендантською, Темницею та Скарбницею), Гарнізонний, Громадянський (з Кілійською брамою) та Портовий двори. Протягом 328 років фортеця перебувала під пануванням Османської імперії (як Аккерман, що означає «білий камінь»), слугуючи їхнім опорним пунктом, попри численні напади запорозьких козаків, а в цей період її укріплення постійно модернізувалися. Аккерманська фортеця втратила стратегічне значення у 1832 році, а з 1896 року була оголошена історико-архітектурною пам'яткою; сьогодні вона є одним з найпопулярніших туристичних об'єктів півдня України та номінована на включення до Світової спадщини ЮНЕСКО.