Микулинецький замок

Микулинецький замок — кам'яна фортеця XVI століття, розташована у селищі Микулинці Тернопільської області. Його будівництво розпочалося у 1550 році за наказом власниці Анни з Йорданів, дочки коронного гетьмана Миколи Сенявського, на місці давнішого поселення, згаданого ще Володимиром Мономахом у 1096 році. Замок має форму квадрата зі стороною близько 75 метрів та товщиною оборонних мурів до 2 метрів. На трьох кутах височать круглі вежі з трьома ярусами, які мали бійниці для гармат. З західного боку, захищеного глибоким ровом, знаходилася в'їзна брама зі звідним мостом, існував також в'їзд зі східного боку. У часи Хмельниччини фортецю руйнували козаки, але власники її відновлювали. Особливо замок відзначився в 1675 році, коли місцевий гарнізон витримав 15-денну облогу турецького війська, яке змогло взяти твердиню лише після підриву однієї з веж міною. До кінця XVII століття Микулинецький замок був важливим фортом Речі Посполитої. Однак у XIX столітті він втратив оборонне значення, а барон Ян Конопка перетворив його на суконну фабрику у 1815 році, пробивши замість бійниць великі вікна, що остаточно порушило фортифікаційний вигляд. Навіть після занепаду виробництва замок тривалий час використовувався як житло, що вберегло його від повного руйнування, але зупинило реставраційні роботи. До нашого часу збереглися залишки оборонних мурів та дві наріжні вежі, які свідчать про колишню велич фортифікаційної споруди.