Церква святого Миколая

Нижня Миколаївська церква в Середньому Водяному є однією з найважливіших дерев'яних церков південномарамороської традиції на Закарпатті. Нещодавні дендрохронологічні дослідження свідчать про те, що основний об'єм церкви був зведений у 1641–1643 роках, тоді як деревина для вежі була заготовлена дещо пізніше, близько 1698–1699 років, що підтверджує практику, коли вежі часто прибудовували вже після зведення самого храму. Церква обслуговувала нижню частину села Середня Апша — історичного румунського поселення, нині відомого як Середнє Водяне, і могла вмістити майже 300 парафіян. Вона стоїть на пагорбі серед старого цвинтаря і належить до місцевої будівельної традиції мандрівних марамороських майстрів-теслярів. Архітектурно пам'ятка є частиною закарпатської школи та належить до групи храмів із готичними шпилеподібними завершеннями та дахами, розташованими на різних рівнях над вівтарем та основним об'ємом, що на місцевому рівні визначається як марамороська готика. Її дзвіниця з голосниками, шалівкою, заломами даху та двораменним хрестом створює надзвичайно виразний вертикальний акцент. Всередині церкви зберігся бабинець із трапецієподібним склепінням, нава з коробовою стелею та сплощеним замковим каменем, а також апсида з плоским перекриттям та невеликим внутрішнім зімкнутим склепінням. Художнє оздоблення також становить винятковий інтерес: хоча іконостас має втрати та сучасні заміни, більша частина святкового та апостольського рядів збереглася разом із фінальною композицією «Розп'яття з пристоячими» («Слава»). Не менш цінним є стінопис бабинця, де фрагменти із зображенням святого Миколая, сцен Воскресіння та інших поліхромних образів зберігають характер історичного розписаного інтер'єру.