Скала-Подільський замок

Скала-Подільський замок — це пам'ятка архітектури національного значення, розташована у смт Скала-Подільська на високому скелястому урвищі правого берега річки Збруч, що обумовило його витягнуту форму та природний захист з трьох боків. З єдиного доступного південного боку замок мав глибокий рів, кам'яний мур із виступаючою напівкруглою пороховою вежею та в'їзну браму з підйомним мостом; упоперек подвір'я розташовувався двоповерховий прямокутний палац. Історія твердині сягає давньоруського городища, а перший кам'яний замок був зведений литовськими князями Коріятовичами у 1370-х роках. З 1443 року Скала стала королівським староством, а від 1515 року замок належав Станіславу Лянцкоронському, який його укріпив, хоча на початку XVI століття він неодноразово руйнувався внаслідок татарських навал та нападу волохів. У середині XVI століття замок був якісно перебудований за новоголландською системою (бастіонного типу), але знову зазнав значних руйнувань від козаків (1648 р.) та князя Д'єрдя II Ракоці (1657 р.) і остаточно занепав після захоплення Поділля турками у 1672 році. У першій половині XVIII століття староста Адам Тарло відбудував на рештках попередньої будівлі бароковий палац, який незабаром спалила блискавка, а з кінця XVIII століття до 1939 року замок належав родині Ґолуховських. До нашого часу збереглися чотириярусна порохова вежа, частина оборонних мурів, руїни вежі над Збручем та залишки палацу.