Ужгородський замок

Ужгородський замок — це монументальна фортифікаційна споруда, історія якої сягає IX століття, коли на Замковій горі над поселенням білих хорватів існувала дерев'яна фортеця, що належала князю Лаборцю. Після мадярського завоювання, а особливо після татарської навали 1241 року, тут розпочалося активне будівництво кам'яної твердині. У 1312 році замок перейшов у володіння італійського аристократичного роду Другетів, які володіли ним понад 350 років і здійснили його докорінну реконструкцію. Наприкінці XVI століття замок набув вигляду могутньої оборонної споруди у стилі пізнього Ренесансу, характерного для північної Угорщини. У плані він являє собою неправильний чотирикутник з ромбоподібними бастіонами староіталійського типу в кожному куті, які забезпечували майже неприступну оборону. Палацова будівля, що є цитаделлю замку, сувора і прямокутна, з квадратними вежами на кутах та товщиною стін до 3 метрів; з трьох боків її оточував глибокий рів з підйомним мостом. Після поразки визвольної війни 1711 року та пожежі 1728 року, у 1775 році замок був переданий Мукачівській греко-католицькій єпархії для розміщення богословської семінарії. З 1947 року в замку розташовано Закарпатський краєзнавчий музей, а його архітектурний комплекс із церквою Святого Юрія (місце укладення Ужгородської унії 1646 року) та скульптурами у внутрішньому дворі є однією з головних визначних пам'яток Ужгорода.