Бастіон. Станиславівська фортеця

Станиславівська фортеця — колишня потужна фортифікаційна споруда, заснована у 1662 році на території сучасного Івано-Франківська, і є історико-архітектурним пам'ятником XVII–XIX століть. Місто-фортеця була зведена в короткий термін (будівництво розпочато у 1661 р.) за проєктом французького інженера Франсуа Корассіні у формі правильного шестикутника з додатковими бастіонами та редутами. Фортеця будувалася за новітньою фортифікаційною наукою, замінюючи традиційні башти на зовнішні п'ятикутні укріплення — бастіони, що забезпечували фланкуючий обстріл уздовж стін. Спочатку укріплення складалися із земляного валу завширшки 20-30 м, зміцненого ззовні дубовими колодами. Вже у 1672 році фортеця витримала тривалу облогу великої турецької армії. У 1734–1750 роках частокіл був замінений на кам'яні та цегляні мури, висота яких сягала 10 метрів. Фортецю оперізували вали та рови, заповнені водою, і потрапити в місто можна було лише через перекидні мости біля міських брам — Галицької, Тисменицької та Вірменської (Лисецької) хвіртки. Після приєднання Галичини до Габсбурзької монархії у 1772 році фортеця втратила оборонне значення, а імператорським указом 1804 року мури почали зносити, а рови засипати. До нашого часу збереглася лише частина оборонного цегляного муру (поруч із сучасною Фортечною галереєю «Бастіон»), а також випадково виявлені у 2018 році залишки Тисменицької брами.