Скалатський замок

Скалатський замок — фортифікаційна споруда, що відома з першої половини XVII століття і розташована у заплаві річки Гнилої в місті Скалат Тернопільської області. Його заклав у 1630 році галицький мечник Кшиштоф Віхровський. Замок у плані наближений до квадратного, зі сторонами, що мають різну довжину, і був оточений глибоким ровом. По кутах розташовані чотири п'ятикутні вежі, подібні до бастіонів, кожна з яких мала чотири яруси бійниць. У другій половині XVII століття, після переходу у власність родини Фірлеїв, замок був укріплений та реконструйований. Проте він зазнав значних руйнувань під час Визвольної війни, зокрема у 1648 році його здобули загони Максима Кривоноса, а також під час турецько-татарських набігів, особливо у 1672 році. Наприкінці XVIII століття нова власниця Марія Шиніонова відбудувала замок, а також збудувала палацовий комплекс та офіцини, прибудовані до східного та західного мурів відповідно. Наприкінці XIX століття архітектор Теодор Тальовський відреставрував вежі у неоготичному стилі. Замок зазнав руйнувань під час обох світових війн. У 1960-ті роки та пізніше, після 2000-х років, було проведено значні консерваційні та реставраційні роботи, які дозволили відновити до дахів чотири кутові вежі та частково відтворити оборонні мури. З 2003 року Скалатський замок функціонує як філія Національного заповідника «Замки Тернопілля».