Хотинська фортеця

Хотинська фортеця — це середньовічна укріплена фортифікаційна споруда, розташована у місті Хотин (Чернівецька область) на правому березі Дністра. Побудована на межі XIII–XVIII століть на місці давньоруського городища (X–XIII ст.), вона стала однією з найпотужніших твердинь Східної Європи, виконуючи важливу оборонну та торговельну функцію. Фортеця виникла на місці слов'янських дерев'яних укріплень (VIII–IX ст.), які згодом були замінені на перші кам'яні фортифікації, імовірно, у період Галицько-Волинського князівства (на межі 1240–1250-х років). Після занепаду Руських князівств, Хотинська фортеця перебувала у складі Молдавського князівства (з 1375 року), а потім послідовно входила до юрисдикції Королівства Польського, Османської та Російської імперій. Найбільшого розширення та укріплення фортеця зазнала за часів молдавського господаря Штефана III Великого (XV ст.), який звів мури завширшки до 5–6 м і висотою до 40 м, а також п'ять веж. Упродовж XVII–XVIII століть фортеця була ареною ключових військових подій, зокрема Хотинських битв 1621 та 1673 років за участю українських козацьких військ на чолі з Петром Сагайдачним та Яном Собеським відповідно. На початку XVIII століття турки за допомогою французьких інженерів збудували навколо старого замку Нову фортецю з потужними земляними валами та бастіонами, перетворивши Хотин на головний османський форпост на Дністрі. Після Бухарестського договору 1812 року фортеця увійшла до складу Російської імперії, а у 1856 році втратила стратегічне значення та була скасована як військовий об'єкт. У 1960-х роках комплекс споруд фортеці отримав статус пам'ятки архітектури (ох. № 803). 12 жовтня 2000 року було утворено Державний історико-архітектурний заповідник «Хотинська фортеця». За результатами всеукраїнської акції фортецю визнано одним із «семи чудес України».