Язловецький замок

Язловецький замок — визначний комплекс оборонно-житлових споруд XIV–XVII століть у селі Язловець на Тернопільщині, який у XVI столітті вважався одним із найкращих в Україні. Комплекс складається з двох частин: Верхнього замку на найвищій точці та Нижнього замку, який пізніше був перебудований на палац. Перша писемна згадка про замок як резиденцію феодалів Бучацьких датується 1436 роком. Верхній замок має нерегулярну, видовжену п'ятикутну форму, що обумовлено рельєфом горба, і містить найстарішу частину — квадратну башту. У 1550–1556 роках подільський воєвода Єжи Язловецький перебудував замок у стилі ренесансу, посиливши його могутньою п'ятиярусною баштою-донжоном з потрійними бійницями. Над в'їзною брамою цієї вежі помітний різьблений білокам'яний портал з гербом Язловецьких. У 1649–1658 роках Олександр Конєцпольський оточив Верхній замок зовнішнім оборонним поясом, утворивши Нижній замок. Пізніше, у 1747 році, краківський каштелян Станіслав Понятовський реконструював Нижній замок на елегантний П-подібний палац у стилі бароко, збудований з каменю та цегли. Незважаючи на те, що замок вважався міцним форпостом, у 1672 році він був майже без бою захоплений турецькою армією і пізніше зазнав значних руйнувань під час окупації. З 1863 року частина комплексу належала монастирю Згромадження Сестер Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. Зараз руїни Верхнього замку входять до складу Національного заповідника «Замки Тернопілля», де тривають ремонтно-консерваційні роботи.